Про мене

                                                                   Автобіографія

       Я, Слободян Тетяна Василівна, українка, народилася 8 липня 1985 року в селі Гаврилівка, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, в сім`ї робітника.

     1 вересня 1991 році була зарахована до першого класу Гаврилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

    У 2000 році закінчила дев`ятий клас і вступила до Чортківського педагогічного училища імені Олександра Барвінського. Під час навчання в училищі була старостою групи та відповідальною за проходження студентами навчальної практики.

   У 2004 році була зарахована на третій курс до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на факультет іноземних мов за спеціальністю англійська мова та література, який закінчила в 2007 році.

   З вересня 2004 року працюю вчителем англійської мови Гаврилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

   З 2004 до 2006 року за сумісництвом працювала вчителем англійської мови Парищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

   Чоловік, Слободян Василь Васильович, 1981 року народження. Працює вчителем фізичної культури Гаврилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

   Син, Слободян  Андрій Васильович, 2006 року народження, учень 4 класу Гаврилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

   Дочка, Слободян  Анастасія Василівна, 2010 року народження, вихованка дошкільного навчального закладу «Незабудка».

  Домашня адреса:  78414, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, село Гаврилівка, вул. Нижня 47

Тел.: 0980610294

4 листопада 2015 року                                      

 Я – педагог і особистість

                      I am a teacher...

 I was born the first moment that a question leaped from the mouth of a child. I have been many people in many places. Throughout the course of a day, I have been called upon to be an actor, friend,  nurse and doctor, coach, finder of lost articles, money-lender, taxi driver, psychologist, substitute parent, salesman, politician, and a keeper of a faith. I am the most  fortunate of all who labor. I am a teacher... and I thank God for it every day.

                                                                                                    John Wayne Schlatter

                  Учитель – це людина, якій за фахом належить відкривати молодій генерації глибини наук, життєву мудрість, передавати навички діяльності. Із його працею свої сподівання пов’язують ті, у чиїх сім’ях зростають діти. Від нього залежать розвиток особистості і міцність основ суспільства. Справжнім вчителем може стати людина з високими моральними якостями та рівнем культури, яка розуміє, що шлях до професії і шлях у професії потребують праці над собою, постійного самоформування і самовдосконалення. Саме вчитель повинен стати благодатним грунтом для розвитку людських почуттів, сіяти знання не лише в пам’яті й свідомості своїх учнів, а передусім у їхніх душах і серцях.

     Я – учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами. Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо торкаєшся найціннішого – людських душ, запалюючи вогники інтересу і бажання пізнати щось нове.

    Я не могла не стати вчителем… З вдячністю і любов’ю згадую своїх вчителів. Мені дуже пощастило: на життєвій дорозі я зустрічала тільки добрих, уважних людей, справжніх професіоналів. Мабуть тому  я і обрала професію вчителя. Є професії модні, престижні, а є вічні.

   Я – учитель і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах нашої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для вчителів сільської школи, а учнів все важче переконувати, що знання – це неоціненний скарб, ні на мить не залишає думка: я – взірець, взірець  у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ.

    Педагогічний стаж роботи у мене – 11 років. За ці роки я жодного дня не пожалкувала, що свідомо обрала поміж інших  цю найблагороднішу, найцікавішу зупинку в професійних мандрах.

     Коли я заходжу  до класу і бачу зацікавлені погляди дітей , на другий план відходить все. Приходить натхнення. У класі розгортається дійство. Дуже часто сьогодні чую: які важкі зараз діти. Ніколи не погоджуюсь. Діти зараз, як завжди: слухняні і не дуже, старанні і не зовсім, активні і боязкі. Діти – це найкраще, що є у світі.

   Я – щаслива людина. Щастя складається з багатьох складників. Одним з цих складових є моя сім’я. Заручившись підтримкою дорогих мені людей хочеться творити. Моя найкраща кар’єра - Материнство !!!

Найбільше моє досягнення – це мій синочок Андрійко та моя донечка Настечка. Я ціную кожну мить у  колі своєї родини,  бо вона неповторна!!!

        Краса будь-якої справи у тому, що вона виконується справжнім майстром. У професії педагога справжній майстер – це той, хто щиро любить дітей, прагне якомога більше передати їм своїх знань і власного життєвого досвіду.

    Я – учень. Учительська  доля не терпить того, хто не хоче вчитися сам …Якщо немає руху вперед – неминуче починається відставання. Я вчуся у своїх дітей. Пауло Коельйо  писав «Дитина може навчити дорослого трьох речей: радіти, завжди знаходити собі заняття, наполягати на своєму».  Я радію кожному прожитому дню, мене чекає безліч справ , а якщо треба, то я вмію добиватися свого.
     Щодня, крок за кроком, я впевнено піднімаюся по драбині майстерності, з року в рік удосконалюю свій професіоналізм, щоб досягти омріяної мети – стати справжнім майстром. Моя участь у конкурсі – це ще одне випробування на моєму шляху та корисний  педагогічний досвід.